71. Поняття та риси системи права
Право є дуже складною цілісною системою. Як вже зазначалося, є два поняття: «система права» і «правова система», які не є тотожними, їх слід розрізняти. Правова система — поняття ширше, ніж система права. Система права входить до правової системи, є засадною системою в системі.
На відміну від правової системи система права — правова категорія, яка означає внутрішню будову, внутрішню структуру права будь-якої країни. Вона виражається через розподіл і побудову нормативного матеріалу, за допомогою якого її різні блоки (частини) постають у єдності.
Система права — це об’єктивно обумовлена системою суспільних відносин внутрішня структура права, яка складається з взаємозалежних норм, логічно розподілених за галузями, підга-лузями та інститутами.
Можна сказати інакше: система права — це науково організована сукупність правових норм, розподілених за групами — правовими інститутами, зведеними у підгалузі, які у свою чергу утворюють галузі — цілісні нормативні утворення.
Ознаки (риси) системи права:
1. Обумовленість реально існуючою системою суспільних відносин. Вона не може створюватися на суб’єктивний розсуд людей існує об’єктивно;
2. Органічна цілісність, єдність і взаємозв’язок правових норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких складається система права, не можуть функціонувати ізольовано. Вони взаємно узгоджені та цілеспрямовані;
3. Структурна багатоманітність. Це означає, що система права складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно об’єднують, розташовують нормативний матеріал у певній функціональній спрямованості.
Дослідження системи права варто розпочинати з попереднього вирішення питання про структурні елементи і критерії побуло ви системи. Під структурою системи розуміється єдність елементного складу системи і взаємодія складових її елементів. Структура — це засіб зв’язку елементів у системі, які забезпечують її спрямоване функціонування та усталеність (стабільність). Структурні елементи системи права:
— норми права;
— інститути права;
— під галузі права;
— галузі права.
Норма права — «цеглинка» системи права, первинний компонент, із якого складаються інститути і галузі права. Не може існувати норма права, яка не входила б до певного інституту і галузі права. Галузь права є найбільшим елементом серед тих, з яких складається система права. Цивільне право, кримінальне право, трудове право, адміністративне право та ін. — це галузі права.
72. Предмет та метод правового регулювання
Предмет правового регулювання — це суспільні відносини, на які звернено правове регулювання. До сфери правового регулювання входять відносини, що:
— відображають як індивідуальні інтереси членів суспільства, так і загальні інтереси суспільства в цілому;
— реалізують взаємні інтереси всіх її учасників, кожний з яких йде на певний утиск своїх інтересів задля задоволення інтересів іншого;
— потребують дотримання певних правил поведінки, обов’язковість яких підкріплена силою держави. Перерахованим ознакам відповідають такі три види суспільних відносин, як:
— відносини людей, пов’язані з обміном цінностями (як матеріальними, так і нематеріальними). Тут потреба у правовому регулюванні виражена найпомітніше, адже у взаємоприйнятному обміні зацікавлені як окремі особи, так і суспільство в цілому. Ці відносини будуються на основі загальновизнаних правил, обов’язковість яких підкріплена силою держави;
— відносини, пов’язані з владним управлінням суспільством, бо в управлінні суспільними процесами зацікавлені як окремі особи, так і суспільство в цілому. Управління здійснюється для задоволення як індивідуальних, так і суспільних потреб відповідно до чітко встановлених правил та підкріплюються силою примусу держави;
— відносини, пов’язані із забезпеченням правопорядку, покликані забезпечити нормальне функціонування усіх сфер суспільного життя.
Право регулює лише ті відносини, що носять свідомо-вольовий характер. Право не може регулювати дії, що не залежать від волі та свідомості людей.
Різноманітність суспільних відносин, що входять у сферу правового регулювання, викликають відмінності в методах та засобах правового регулювання. Методи правового регулювання — це способи, засоби і прийоми, за допомогою яких правове регулювання здійснюється. Виділяють два основних методи правового регулювання.
Перший метод — метод децентралізованого регулювання — автономний. Він побудований на координації цілей та інтересів сторін у суспільних відносинах та застосовується для регламентації рівних за становищем (рівноправних) суб’єктів, які задовольняють свої приватні інтереси. Децентралізований метод правового регулювання, як правило, застосовується у приватно-правових галузях (цивільне, сімейне, трудове право).
Другий метод — метод централізованого, або імперативного, наказового регулювання. Він базується на відносинах субординації між учасниками суспільних відносин — вони не є рівними за статусом. За його допомогою регулюються відносини, в яких пріоритет надається загальносоціальному інтересу. В державно-організованому суспільстві загальносоціальні інтереси виражає держава, яка здійснює централізоване управління суспільними процесами та наділена владними повноваженнями. Тому централізований, імперативний метод використовується в публічно-правових галузях (конституційне, адміністративне, кримінальне право).
studfile.net
Співвідношення система права та система законодавства — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Співвідношення системи права та системи законодавства
Система права — це внутрішня система права, яка включає в себе норми права, інститути права, галузі права та забезпечує їх повну взаємодію. За допомогою цих правових засобів держава здійснює регулювання суспільних відносин.
Система законодавства — це упорядкований і погоджений комплекс нормативно-правових приписів, які містяться в законах і розподілені залежно від предмета і методу правового регулювання по інститутах та галузях законодавства.
Ці дві окремі категорії є проявом права, його внутрішнього та зовнішнього існування, саме тому з’ясування їх співвідношення має важливе теоретичне та практичне значення. Звичайно, варто зазначити, що система законодавства та система права є різними за своєю природою категоріями. Право — це інформаційно-керівна система, а законодавство — система, призначенням якої є збереження правової інформації та оптимізація її використання.
Відмінність системи права та системи законодавства полягає в наступному:
| Система права | Система законодавства |
|---|---|
| Відображає внутрішню побудову права | Відображає зовнішню побудову права |
| Сукупність норм права | Нормативно-правові акти об’єднані по галузях законодавства, які безпосередньо поділяються на інститути законодавства |
| Динамічна система | Статична система |
| Формується відповідно до існуючих суспільних відносин | Виникає в результаті цілеспрямованої діяльності уповноважених суб’єктів (Парламент, народ тощо) |
| Має виключно горизонтальну (галузеву) побудову | Має горизонтальну та вертикальну побудову |
| Первинним елементом є норма права, що завжди має чітку структуру (диспозиція, гіпотеза, санкція) | Первинним елементом є стаття нормативно-правового акта, котра не має чіткої структури |
| Структурні елементи (норми права) не мають назв статей, глав, розділів тощо. | Структурні елементи (нормативно-правові акти) завжди мають назви розділів,глав, статей тощо. |
| Складається з галузей права, що мають свій предмет і метод правового регулювання | Складається з галузей законодавства, відсутній метод правового регулювання, а предмет правового регулювання не завжди чіткий |
| Включає в себе не тільки закони, але й правові звичаї, юридичні прецеденти, нормативні договори | Включає норми права, виражені в нормативних приписах законодавчих актів, що укладені в статті нормативного акта |
Слід зазначити, що формами права є не лише законодавчі акти і ратифіковані міжнародні договори, але й інші нормативно-правові акти держави (підзаконні акти): президента, уряду, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ. Звичайно є ще й інші форми вираження права, а саме правовий (судовий і адміністративний) прецедент, правовий звичай, нормативно-правовий договір (поза законодавчим правом). Поза формами права знаходяться такі категорії як природні права людини, правовідносини, правосвідомість, що не може залишитись без уваги. Система права є більш широкою та гнучкою до суспільних обставин ніж система законодавства. Система права дозволяє використання декількох методів правового регулювання одночасно, якщо того потребує суспільство. Система законодавства відображає властивість специфіки форми права, на відміну від системи права, що характеризує зміст права.
Отже, система права має більш широку форму вираження, що дозволяє швидко реагувати на проблеми соціуму.
uk.wikipedia.org
3.Поняття та елементи системи права
Система права — це внутрішня структура права, котра виражається в єдності й погодженості всіх діючих норм права даної держави, а також у їхньому розподілі по галузях і інститутам права.
Іншими словами, система права — це впорядкована безліч всіх діючих юридичних норм даної держави. Системність масиву всіх діючих норм права проявляється в їхній єдності, взаємоузгодженні, несуперечності. Упорядкованість безлічі всіх діючих норм права проявляється й у їхньому розподілі по галузях і інститутам
Структура системи права — це об’єктивно існуюча внутрішня будова права даної держави.
Основні структурні елементи системи права:
а) норми права;
б) інститути права,
в) галузі права.
Норми права — вихідний компонент, ті «цеглинки», з яких і складається в остаточному підсумку всі «будинок» системи права Норма права завжди є структурним елементом певного інституту права й певної галузі права
Інститут права- це відособлена частина галузі права, сукупність правових норм, що регулюють певну сторону якісно однорідних суспільних відносин (наприклад, право власності, спадкоємне право — інститути цивільного права).
Галузь права — це самостійна частина системи права, сукупність правових норм, що регулюють певну сферу якісно однорідних суспільних відносин (наприклад, цивільне право регулює майнові відносини).
4.Правовідносини:поняття,ознаки ,структура
Правовідносини є особливим видом суспільних відносин, вони визрівають у глибині суспільних відносин, обумовлюються політичними, економічними та іншими соціальними потребами, що сприяє необхідності їх визначення і захисту з боку держави.
Правові відносини — це врегульовані нормами права суспільні зв’язки між суб’єктами права, які є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, що забезпечуються державою.
Основні ознаки правовідносин:
1) це особливий різновид суспільних відносин, які виникають між людьми чи об’єднаннями людей з приводу соціального блага або забезпечення якихнебудь інтересів.
2) є результатом свідомої вольової діяльності людини, тобто перш ніж скластися, правовідносини проходять через свідомість і волю людей, в якій складається модель майбутніх стосунків, при цьому враховуються власні і загальнолюдські цінності та суспільні пріоритети;
3) вони виникають, змінюються чи припиняються відповідно до норм права, які впливають на поведінку людей і через неї реалізуються.
4) учасниками правовідносин є конкретні суб’єкти права, які пов’язані між собою суб’єктивними правами та юридичними обов’язками, які закріплені у правових нормах.
5) реалізація всіх правовідносин, які мають місце в суспільстві, забезпечується можливістю застосування державного примусу.
Під структурою правовідносин розуміють сукупність її внутрішніх елементів і спосіб зв’язку між ними на підставі розподілу між учасниками даних відносин суб’єктивних прав, обов’язків і відповідальності з приводу певного соціального блага або забезпечення законних інтересів.
Отже, термін «структура» містить елементний склад правовідносин і правовий зв’язок між ними.
До складу правовідносин входять такі елементи:
1) суб’єкти;
2) об’єкти;
3) зміст.
studfiles.net
Поняття та елементи системи права і системи законодавства 👍 (Правознавство)
Частина друга ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА ТА ПРАВОВІДНОСИН
§ 6. Поняття і структура системи права
Поняття та елементи системи права і системи законодавства.
Надзвичайно широке коло суспільних відносин регулюється правовими нормами, тому не
Дивно, що право має певну внутрішню структуру.
Сукупність правових норм, що за допомогою певного методу правового регулювання регулюють суспільні відносини в певній сфері, називають галуззю права.
Пригадайте з курсу правознавства 9 класу, які галузі права існують
в Україні, які методи правового регулювання застосовують для регулювання правових відносин.Серед існуючих галузей права розрізняють конституційне (або державне), яке встановлює основні норми існування й діяльності держави, трудове (регулює відносини, що виникають між працівником і роботодавцем або власником підприємства), кримінальне (установлює відповідальність за найбільш небезпечні порушення закону – злочини), цивільне (його норми регулюють майнові та деякі особисті немайнові відносини), сімейне (регулює відносини, які стосуються створення сім’ї, відносини подружжя, а також відносини
між батьками і дітьми) і чимало інших.Усі існуючі галузі права можна поділити на галузі публічного й галузі приватного права. Визначальним при цьому є метод правового регулювання, який переважно застосовується. У галузях публічного права основним є імперативний метод регулювання, у галузях приватного права – диспозитивний метод. Імперативний метод передбачає можливу нерівність учасників правовідносин, використання примусу, жорстку обов’язковість правових норм і рішень. При диспозитивному методі регулювання обидві сторони правовідносин рівні між собою, відносини між ними можуть бути врегульовані шляхом певних договорів, угод.
Елементом системи права є також правові інститути. Правовий інститут, як правило, має більш вузький характер, аніж галузь, він об’єднує юридичні норми, що стосуються певного, чітко відокремленого виду суспільних відносин. Такими, наприклад, є інститут виборів, інститут власності, інститут необхідної оборони тощо. Інститут права може об’єднувати норми однієї або декількох галузей права (у цьому випадку йдеться про міжгалузевий інститут права).
Початковим елементом усієї правової системи є норма права – обов’язкове правило поведінки, що встановлене й підтримується державою. Саме з них, як із цеглин, складається “будинок” і правового інституту, і галузі права, і всієї системи права в цілому.
Особливе місце в системі права займає міжнародне право. Воно регулює відносини не в середині певної держави, як вищезазначені галузі права, а відносини між державами, міжнародними організаціями тощо. Міжнародне право виникає разом із розвитком міжнародних відносин. Зважаючи на те, що воно регулює відносини між суверенними державами, його норми встановлюються на основі домовленостей сторін – шляхом переговорів, підписання договорів, угод, конвенцій тощо.
Разом із системою права існує система законодавства. Між цими системами є чимало спільного,
predmety.in.ua
